ДУДАРЕНКО: МАТЧ ІЗ КАРПАТАМИ ПРИСВЯЧУЮ СВОЄМУ ДІДУСЮ

Перед матчем четвертого туру групи Чемпіонська з Карпатами вихованець львівського футболу, захисник Лівого Берега Олександр Дударенко розповів про свою футбольну династію та поділився очікуваннями від надважливої гри. 

–  Ваш дідусь Микола Дударенко, його брат та ваш батько були футболістами. Напевно, ви довго не вагалися, ким стати?

–  Особливого вибору у мене не було (усміхається). Проте, я ні про що не жалкую. 

–  Шлях у футболі розпочався з дитячої школи Карпат. Можете пригадати моменти, які закарбувалися у пам’яті?

–  Першим тренером був мій дід. Вони з татом привили мені любов до футболу. Дід говорив, що на тренуваннях його треба називати тільки Микола Іванович. Я це добре запам’ятав, але не завжди вдавалося дотримуватися. Коли називав його дідом, то він на мене злився. Він мене виганяв із тренування, але через декілька хвилин повернув і сказав, щоб такого більше не було. 

–  Яка порада діда чи батька запам’яталася найбільше?

–  Вони мені дали багато цінних порад, дивлячись на якій позиції я грав. Відзначу, що починав грати у півзахисті. Дідусь та його брат були більш атакувальними футболістами. Потім грав у захисті і вони мені теж давали цінні підказки.  Вони футбольні люди і робили все для того, щоб я прогресував. Хотіли, щоб я продовжив династію. 

–  Чи часто вони ходили на ігри та змагання?

–  Тато та дідусь постійно ходили, підтримували мене. Для мене їхня присутність та підтримка була дуже важливою.

–  Твій дідусь виховав декілька поколінь футболістів. Серед них можна відзначити Романа Яремчука. Кого ще можеш згадати?

–  Можу згадати Богдана Шуста, який грав за Шахтар. Всьому українському футболу також відомі брати Баранці. Відзначу мого однокласника Тараса Завійського, який виступав у Першій лізі Польщі. З ними я особисто знайомий. З Романом Яремчуком навчалися в одному класі. Було багато вихованців, які грали та грають на високому рівні. 

–  В Карпатах U-19 одним із ваших наставників був Ігор Йовічевич. Які спогади залишилися після роботи з ним?

–  Було дуже цікаво працювати з іменитим спеціалістом. Це хороший мотиватор, який вмів знайти правильні слова. Ігор вмів накричати, але і підбадьорював. Він вмів знаходити баланс і це дуже важливо для тренера. Це був цікавий досвід для мене. 

–  Кого із тренерів на дитячо-юнацькому рівні ще можеш відзначити?

–  Звісно, насамперед відзначу свого дідуся. Також варто виділити Романа Деркача та Андрія Василитчука. Це ті спеціалісти, які найбільше мені допомогли у процесі становлення. 

–  У 2021 році у Карпати вас запросив Андрій Тлумак. Що можете цікавого розповісти з цього періоду?

–  Я завжди мріяв серед професіоналів грати за Карпати. У нас тоді була незвична тактична схема з трьома захисниками та латералями. В Україні дуже рідко команди грають за такої формації. Грав лівого латераля і забивав. Мені ця тактична схема підходила. У нас був хороший колектив, завжди збиралися з хлопцями після ігор. Приємно було грати з Кожановим, Ткачуком, які завжди допомагали. 

Коли почалася війна, ми були на зборах в Туреччині. Половина команди вирішила не повертатися в Україну, але я не міг залишатися закордоном. У мене тоді був старий закордонний паспорт і через це не міг вилетіти. Довелося дуже непростий шлях пройти, щоб повернутися додому. 

–  Чи слідкували ви тоді за Лівим Берегом?

–  Безумовно, слідкував за своїм конкурентом у Другій лізі. Карпати і Лівий Берег тоді були серед лідерів. Запам’ятався матч, коли кияни обіграли Любомир із рахунком 11:0. Розумів, що це дуже гідний суперник. У домашньому матчі з шикарним голом Кожанова ми змогли перемогти Лівий Берег. 

–  На якій позиції відчуваєте себе найбільш комфортно?

–  Лівий латераль і лівий захисник – схожі позиції. Коли граєш латераля, то необхідно дуже багато підключатися до атаки. Граю там, де принесу найбільше користі команді.

–  Вже завтра гратимете з Карпатами, які завітають до нас у статусі лідера Чемпіонської групи. Для вас це особливий матч?

–  Звісно, це дуже важливий матч для мене, адже гратиму проти команди, в якій провів дуже хороші роки. Разом з Чачуа грав у дублі Карпат, були у першій команді. Спілкуємося з ним і зараз.

Ми суперника поважаємо, але не боїмося. Гратимемо тільки на перемогу. Важливо вірити у власні сили та віддати всього себе футболу. Матч із Карпатами присвячую своєму дідусю, який на жаль, вже пішов із життя. 

–  Мотивація піднятися на друге місце зростає?

–  Безумовно, хочеться напряму підвищитися у класі і ми для цього все робимо. Проте, вся боротьба ще попереду.

–  Кого із лідерів Карпат можете відзначити?

–  Мені імпонує гра Ігора Невеса. Також у них дуже активний правий захисник Павло Полегенько. У Карпатах загалом збалансована й якісна команда.